Важливість когнітивного картографування в міському плануванні
У сфері міського планування концепція когнітивного картографування відіграє вирішальну роль у розумінні того, як люди сприймають і орієнтуються в забудованому середовищі.
“Забудоване середовище – це середовище, створене для людини, людиною і для використання людиною.”
Ця ідея людиноцентричного міського ландшафту лежить в основі когнітивного картографування – процесу, вперше запровадженого Едвардом Толманом у 1948 році.
Ключові елементи когнітивного картографування
Відповідно до книги Кевіна Лінча “Образ міста”, ключовими елементами когнітивного картографування є:
- Шляхи – фундаментальна основа міста, що формує досвід і сприйняття користувача.
- Вузли – місця злиття шляхів і районів, що характеризуються унікальною просторовою ідентичністю.
- Райони – окремі області міста, кожна з яким має свій унікальний характер та ідентичність.
- Краї – природні або штучні елементи, що визначають територію та межі міста.
- Орієнтири – зовнішні об’єкти, що слугують орієнтирами і допомагають у процесі когнітивного картографування.
Динамічний та персоналізований характер когнітивного картографування
Процес створення ментальної карти включає кілька етапів, від визначення території та встановлення меж до поступового додавання елементів. Це підкреслює динамічний та персоналізований характер когнітивного картографування, на який впливає не лише фізичне середовище, але й власне сприйняття та досвід людини.
Роль у міському плануванні
Визнаючи роль шляхів, вузлів, районів, країв та орієнтирів, містобудівники та дизайнери можуть створювати більш інтуїтивно зрозумілі та зручні для користувачів міста, які задовольняють когнітивні потреби та досвід людей, які їх населяють.
🔗 Source
