Принципи міського планування та дизайн пермакультури
Концепція пермакультури виникла як комплексна система дизайну, здатна створювати стійке людське середовище. Започаткована австралійськими екологами Девідом Холмгреном і Біллом Моллісоном наприкінці 1970-х років, пермакультура інтегрує екологічні, природоохоронні принципи та принципи стійкості для встановлення гармонійних взаємовідносин між рослинами, тваринами, будівлями та інфраструктурою.
Одним із ключових аспектів пермакультури є зосередженість на захопленні та зберіганні ресурсів пасивними методами, використанні відновлюваних послуг та мінімізації відходів. Ці принципи можуть бути ефективно застосовані в різних архітектурних та містобудівних проектах, сприяючи створенню енергоефективних будинків, збереженню води шляхом збору дощової води та переробки стічних вод, і навіть виробництву продуктів харчування в житлових та громадських приміщеннях.
Підхід пермакультури був застосований у таких житлових проектах, як “Будинок Лома Саграда” в Коста-Ріці, “Будинок Альфа А1” в Бразилії та “Будинок у Бокаїні” в Бразилії. Ці будинки демонструють стратегії сталого розвитку, такі як їстівне озеленення, зелені дахи та вдосконалені системи очищення стічних вод, які відповідають цілісному баченню пермакультури.
Окрім індивідуальних будинків, принципи пермакультури також можна застосовувати на рівні громади. Наприклад, громадський центр Кастаньяс-де-Кажу в Бразилії використовує збір дощової води, екологічні біодигестери та бананові кола, щоб вирішити проблему відсутності каналізації та стабільного водопостачання в регіоні. Так само дитячий садок “Зімбабве” від Studio Anna Heringer є частиною освітнього центру пермакультури, що надає дітям можливість на практиці навчитися доглядати за рослинами, управляти землею та розуміти природне середовище.
Також з’явилася концепція “міської пермакультури“, яка адаптує принципи пермакультури до міських просторів і житлових районів. Такі проекти, як житловий кооператив “60 Річмонд” у Канаді та багатоквартирний будинок “Едісон Лайт” у Франції, демонструють, як міський дизайн може інтегрувати стале виробництво продуктів харчування, управління водними ресурсами та залучення громадськості для сприяння більш стійкому та самодостатньому способу життя.
Загалом, інтеграція принципів пермакультури в міське планування та архітектуру демонструє потенціал для створення стійких, життєздатних і гармонійних середовищ існування людини, які співіснують з природним середовищем. Використовуючи притаманні рослинам, тваринам і природним системам якості, дизайн, натхненний пермакультурою, може сприяти енергоефективності, збереженню води, виробництву продуктів харчування та підвищенню залученості громади, зрештою, сприяючи більш екологічно свідомому та цілісному підходу до міського розвитку.
🔗 Source
