Шостий пантеон: Сучасний бруталістичний некрополь у Буенос-Айресі
Близько 1949 року в Буенос-Айресі розпочалося будівництво Шостого пантеону – визначного підземного некрополя в районі Чакаріта. Цей монументальний проект, що характеризується бруталістичним архітектурним стилем, став першим і найбільшим експериментом сучасної архітектури в поховальній сфері.
Феміністичне переосмислення історії Шостого Пантеону
Спроектований Італою Фульвією Вілья, однією з перших аргентинських жінок-архітекторів та містобудівників, разом з її командою, Шостий Пантеон є важливою віхою в розвитку південноамериканського модернізму. Леа Намер, яка провела глибоке дослідження цієї визначної роботи, досліджує спадщину цієї “сучасної утопії” і пропонує феміністичне переосмислення її історії.
Еволюція поховальних практик у Буенос-Айресі
Шостий Пантеон, з його підпільною організацією та драматичним спуском у світ мертвих, захопив Намер. Цей некрополь, частина більшого кладовища Чакаріта, є свідченням еволюції поховальних практик у Буенос-Айресі, які перейшли від традиційних поховань у церквах до розвитку спеціальних кладовищ за межами міста.
Проектування Шостого Пантеону
Кладовище Чакаріта, найбільше в Аргентині та одне з найбільших у світі, було відкрите у 1886 році як “Кладовище Заходу”, що обслуговувало середній клас і містило могили різних спортивних та музичних діячів. Шостий Пантеон, збудований у три етапи між 1949 і 1966 роками, був покликаний вирішити проблему переповненості некрополя, що вміщав близько 150 000 поховань.
Бруталістична архітектура Шостого пантеону з його бетонними стінами, геометричними формами та грою світла і тіні відходить від класичних поховальних форм, пропагуючи егалітарне соціальне бачення. Одноманітність травертинових плит, що вшановують пам’ять померлих, як зазначає Намер, відображає відхід від традиційного утвердження індивідуальності та соціальної влади.
Підхід Італи Фульвії Вілли до проекту, який передбачав ущільнення початкового дизайну за рахунок додавання другого підвального рівня, демонструє прихильність архітектора до просторової раціоналізації та технічних інновацій. Підземні галереї, організовані навколо внутрішніх дворів, оптимізують щільність некрополя, забезпечуючи при цьому вентиляцію і природне освітлення.
Висновок
Шостий Пантеон є чудовим прикладом того, як модерністська архітектура та принципи містобудування були застосовані до проектування поховального простору. Цей бруталістичний некрополь у Буенос-Айресі не лише є важливою віхою у містобудівному розвитку міста, але й пропонує вдумливе осмислення відносин між сучасним суспільством і просторами, присвяченими смерті та пам’яті.
🔗 Source
