Унікальне бачення австрійського архітектора Карла Пруша щодо розвитку міст у Непалі та Шрі-Ланці
Австрійський архітектор Карл Пруша присвятив свою кар’єру дослідженню регіональної архітектури Східного світу – території, яку часто залишали поза увагою під час розквіту модерністського руху. Унікальний підхід Пруша до міського планування та архітектури залишив тривалий слід, особливо в Непалі та Шрі-Ланці.
Становлення та професійний шлях Карла Пруши
Пруша народився в Інсбруку, Австрія, у 1936 році, і розпочав свій шлях зі здобуття ступеня магістра архітектури у Віденській академії образотворчих мистецтв. Пізніше він продовжив навчання у США, де здобув практичний досвід, працюючи над проектами у Нью-Йорку. Саме під час навчання в Гарварді поглибився інтерес Пруші до міського планування та його зв’язку з культурним, соціальним і дискурсивним контекстами, про що свідчить його дипломний проект “Бачення глобальної урбанізації”.
Після закінчення навчання Пруша працював у різних практиках у Нью-Йорку, відстоюючи своє утопічне бачення міст та архітектури, що часто призводило до професійних розчарувань. Усвідомлюючи необхідність більш цілісного підходу, він став особливо відданим вивченню містобудування в країнах, що розвиваються, зосереджуючись на корінні містобудування та народної архітектури.
Внесок Пруши у розвиток міст Непалу та Шрі-Ланки
Досвід Пруша та його пристрасть до регіональної архітектури призвели до рекомендації Хосепа Луїса Серта, яка зрештою призвела до його призначення на посаду експерта-радника з планування уряду Непалу в Департаменті житлового та фізичного планування Національної комісії з планування, а також експерта ЮНЕСКО з питань культурної спадщини.
Під час перебування в Катманду Пруша все більше захоплювався гімалайською народною архітектурою, регіоналізмом і традиційними будівельними техніками. Він присвятив свої зусилля інтеграції місцевої та міжнародної архітектури, не просто відновлюючи спадщину, а переосмислюючи її. Цей підхід проявився в його головних роботах у Непалі, таких як його приватна резиденція, будівля CEDA (Центр економічного розвитку та управління) в Університеті Трібхуван та гуртожиток Тараґаон (нині відомий як музей Тараґаон).
“Будівля CEDA органічно поєднує сучасну архітектуру з традиційними непальськими будівельними матеріалами та техніками, демонструючи здатність Пруші створювати споруди, що гармонійно поєднуються з природним оточенням і багатою культурною спадщиною долини Катманду.”
Аналогічно, хостел Тараґаон, нині музей Тараґаон, планувався як урбаністичний проект, а не як окрема будівля, черпаючи натхнення в місцевій архітектурі Катманду – ньюарській архітектурі традиційних буддійських монастирських келій, що називаються дхармшалами.
Вплив Пруша вийшов за межі Непалу, оскільки пізніше його запросили працювати науковим співробітником Інституту Гетті в Лос-Анджелесі та керівником Студії середовища проживання, довкілля та збереження. У цей час він продовжував розробляти архітектурні проекти по всьому світу, в тому числі два додаткові проекти на Шрі-Ланці для “One World Foundation” (OWF) – готель і школу.
Бунгало “Лагуна”, спочатку побудоване для Пруша та його дружини, продемонструвало його здатність переосмислювати традиційні шрі-ланкійські будівельні методи, такі як підняття будівлі, щоб уникнути затоплення, та створення дихаючих стін для природної вентиляції, використовуючи при цьому сучасні матеріали, такі як сталь, щоб зберегти легку та стійку структуру.
Протягом усієї своєї кар’єри Карл Пруша залишався непохитним у своєму прагненні досліджувати та зберігати регіональну архітектуру, поєднуючи традиційні техніки з інноваційними підходами до дизайну. Його робота в Непалі та Шрі-Ланці залишила незгладимий слід у сфері міського планування, слугуючи свідченням сили інтеграції локальних та глобальних архітектурних перспектив.
🔗 Source
